Головна сторінка

Меню:
Історія української культури

Арабская культура

Арабська культура

Атбасарская культура

Африканська культура

Библия как памятник мировой культуры

Бобовые культуры

Вавилонская культура

Ведическая культура

Византийская культура

Вклад украинцев в мировую науку и культуру

Вплив культур народів світу на мій світогляд

Вправи з фізкультури

Гимнастика по физкультуре

Гто по физкультуре

Духовна культура

Духовна культура українського народу

Духовная культура

Египетская культура

Естетична культура юриста

Жаргоны и культура речи

Йога и физкультура

Кіберкультура

Комплекс вправ по фізкультурі

Культура

Культура і її роль у суспільстві

Культура ірану

Культура іспанії

Культура італії

Культура азії

Культура азербайджана

Культура албании

Культура ацтеків

Культура візантії

Культура гуннов

Культура дагестана

Культура еды

Культура еллінізму

Культура епохи просвітництва

Культура и цивилизация

Культура ингушетии

Культура иудаизма

Культура київської русі

Культура народів азії і африки

Культура нового часу

Культура споживання їжі

Культура стародавнього ірану

Культура стародавнього риму

Культура україни

Культура японии

Личность и культура

Массовая и элитарная культура

Межкультурная коммуникация

На тему елліністична культура

На тему ерудиція і культура вчителя

Небольшой по физкультуре

По физкультуре

По физкультуре бокс

По физкультуре всд

Символика цвета в различных культурах

Трипільська культура

Уфа культурная столица

Фізкультура біг на короткі дистанції

Філософські ідеї в культурі київської русі

Физическая культура

Физкультура в вузе

Физкультура в школе

Физкультура и спорт

Физкультура при всд

Философия в системе культуры

Человек и культура

2. Художня культура періоду Реформації.

Європейська культура Нового часу охоплює XVII-XIX ст. Вона базується на буржуазному способі виробництва, має єдиний духовний орієнтир - розвиток особистості, спільні риси: гуманізм і антропоцентризм, Європоцентризм, сцієнтизм і телеологізм в розумінні прогресу, раціоналізм. p align="justify"> Разом з тим кожен вік має своє історичне обличчя, свою специфіку. XVII в. - Це століття "революційної критики" феодалізму в Нідерландах і Англії і раціоналістичної критики схоластики у Франції та інших країнах. XVIII в. - Це століття Просвітництва і перевірки його ідеалів практикою Великої французької та Американської революцій, XIX в. - "Повнота часів", епоха розквіту буржуазної культури і разом з тим - початку її кризи через виявлення тупиків раціоналізму в його крайньому вираженні - техніцизму. p align="justify"> Кожна пора вирішує свої питання. Але є корінні світоглядні питання, вирішенням яких людство стурбоване завжди. Відповіді на них становлять суть, ядро ​​будь-якої культури. Як існує світ, в якому ми живемо? Яке місце людини в цьому світі? Які великі сила і безсилля людини? У чому цінність науки? Чи можливий прогрес? p align="justify"> нововременная культурна парадигма така: світ існує як природа, як особистість-суб'єкт і як культура. Місце людини у світі є центральним: "На першому місці тут виступає індивідуум, суб'єкт і його влада, його самопочуття, його породження всього об'єктивного. Суб'єкт стоїть над об'єктом, людина оголошена царем природи "(А. Ф. Лосєв). p align="justify"> Процес переорієнтації волі людини на виконання ролі творця світу культури йде паралельно ломці системно-ієрархічної середньовічної моделі світу, починаючи з Відродження і Реформації. І подібно до того, як у середньовічній культурі стверджувалося велич Бога і його відмінність від створеного ним світу, тепер проголошується велич людини і його відмінність від усієї решти природи. У культурі Нового часу людина - пізнає суб'єкт - протиставлений природі як об'єкту. Призначенням людини стало повелівати природою, витягувати з неї користь. Користь - ідол Нового часу, на...

3. Епоха Просвітництва та її основні риси.

4. Наукові досягнення в епоху Просвітництва. Розвиток медицини.

5. Роль літератури в житті європейського суспільства доби Просвітництва.

6. Ідеї Просвітництва в мистецтві.

І. Тенденції культурного розвитку, започатковані епохою Відродження, знайшли своє продовження у XVII ст. Водночас виникли й інші

соціально-історичні чинники, які суттєво вплинули на всю систему культурного життя Західної Європи.

Значною мірою вони зумовлювалися попереднім історичним розвитком, і все ж це були новітні тенденції суспільного розквіту, котрі започаткували формування нових політичних і економічних структур, нове розуміння світу

і людини, нову систему культурних цінностей.

Новизна цих поглядів проявилася першочергово в Реформації. Реформація (в перекладі з лат. — перетворення, виправлення) — загальновизнана назва широкого суспільно-політичного руху, що на початку XVI ст. охопив майже всю Європу. Спрямований проти католицької церкви, він спричинив утворення нової сутності церков, так званого протестантського напряму.

З ідеологічного погляду, Реформація досить послідовно відображала новий, буржуазний, час в історії Європи, відіграла величезну роль у руйнації старого феодально-патріархального укладу в культурі, мисленні, способу життя.

Протестантизм виробив особливу етику — етику праці, економічної діяльності, договірних відносин, акуратність, педантизм та інші

бюргерські чесноти.

Названі соціокультурні засади — вельми своєрідна і потужна коренева система сучасного добробуту багатьох розвинених націй, підстава для високого рівня життя, працелюбності, організованості, політичної культури.

Протестантська цивілізація увібрала кращі досягнення західного середньовіччя: зберегла традиції римського права, самоврядування міст, автономію університетів тощо. Реформація забезпечила і деякі особливі

риси культури Нового часу в галузі філософії, науки, мистецтва, моралі.

Розпочалася Реформація в Німеччині. 31 жовтня 1517р. професор теології

Віттенберзького університету Мартін Лю-тер (1483—1548) прибив свої

"Дев'яносто п'ять тез" на дверях місцевої церкви, вони були спрямовані

проти практики продавання Індульгенцій на відпущення гріхів. Це поклало початок Реформації, яка тривала з XVI до середини XVII ст. У ході

Реформації від католицизму відкололася релігійна опозиція, яка отримала назву протестантизму (з лат. — проголошення, урочиста заява).

Протестантизм представляли такі релігійні течії, як лютеранство, англіканство, анабаптизм, кальвінізм, цвігліанство тощо.

Релігійним наслідком Реформації, де вона перемогла, було утворення кількох нових, так званих протестантських, церков (лютеранських, кальвіністських, англіканських, унітаристських та ін.).

Можна сказати без перебільшення, що Реформація змінила обличчя Європи, суттєво посприявши поступовому створенню того соціального і культурного

-----> Page


реферати, курсові, дипломні:

Культура Нового часу (реферат)ОписРеферат на тему:

Культура Нового часу

План

1. Реформація і становлення культури Нового часу

Назва
Автор
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось27542
Скачало1607
    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. www.ukrreferat.com/index.php?referat=11524
  • 9.1%
  • 2. ukrbukva.net/26832-Kul-tura-Novogo-vremeni.html
  • 9.1%
© 2019