Головна сторінка

Меню:
Китайська кухня

Китайська народна республіка

Китайська стіна

Китайський живопис


Естетичний феномен китайського живопису. Жанри

Китайський національний живопис з’явився дуже давно. Він кардинально відрізняється за матеріалом, технікою і художніми засобами від європейського.

Сучасні китайські художники і сьогодні дотримуються традифй стародавнього живопису, використовуючи туш, мінеральні та рослинні фарби, які наносяться на шовк (іноді на бавовняну тканину) або на особливий папір із м’якого тонкого волокна.
Китайське мистецтво минулих епох по праву зайняло важливе місце в історії світової культури. Художні образи, створені протягом стародавності і середньовіччя китайським народом, настільки різноманітні і відзначені такою яскравою самобутністю, що мало кого залишають байдужим. Китайські майстри, віддалені від нас багатьма сторіччями, залишили після себе грандіозну спадщину, що включає неповторні по красі пам'ятники архітектури, скульптури, живопису, художніх ремесел. Китайські поети і прозаїки зуміли донести до наших днів побожне-захоплене почуття краси природи, інтерес до різноманітних явищ життя, і хоча художня культура древнього і середньовічного Китаю вміщає в себе світ уявлень, багато в чому відмінний від сформованих у європейських країнах і живучий по власних законах, особливості розвитку мистецтва Китаю розкриваються у всьому багатстві перед тим, хто не пошкодує зусиль, щоб відчути його аромат і осягти світосприймання його творців.

Такі картини у формі сувоїв можуть бути горизонтальними — для розглядання їх на столі, чи вертикальними — для прикрашання стін. Китайські художники здавна використовують різні техніки, які залежать від товщини обраного пензля: мазок може бути і дуже товстим, і дуже тонким, майже невидимим.
Ще однією умовністю Гохуа виступає активне використання художньої порожнечі і фрагментарності. Для натяку на зображення весняних квітів дикої червоної сливи було не обов'язковим зображення усього дерева. Було досить дати лише одну гілку з поодинокими квітами і бутонами.

Один з видів традиційного китайського живопису називається гохуа.

Він дуже відрізняється від звичного для нас європейського образотворчого мистецтва. Це картини, що написані тушшю на спеціальному рисовому папері та іноді на шовку.

Майже обов'язковими були написи ієрогліфами. Напис часто мав віршовану форму. На картині ставився і підпис майстра, але особливою, особистою печаткою і в контраст з чорною тушшю -червоною фарбою.

У живопису гохуа виділяються дві основні техніки (стилі) — се і («живопис ідеї») і гунби.

Картини в стилі се і пишуться дуже швидко, але удавана недбалість насправді є передачею глибокого почуття, втіленого в кожному мазку.

Всі картини сповнені символічними образами, фан- Шан мінг Кс|н ,(Птахи та гліцинія» тазією художників.

Картини в стилі гунби відрізняються ретельністю прописування деталей. У цьому стилі часто пишуть портрети, історичні сцени, а також зображуються архітектурні пам’ятники.

Китайці вважають, що картини повинні створювати настрій, приносити успіх, захищати від неприємностей, відганяти злі сили. Картина повинна бути не тільки гарна зовні, але і мати внутрішню красу, силу і «енергію» — це предмет захоплення, джерело радості та стійкості.

У багатьох установах, в офісах правління компаній, в ресторанах і сьогодні престижно мати гарну картину з відповідною символікою.

Особливістю китайського живопису є те, що образи на картині створюються виключно за допомогою лінійного малюнка, можливостями об’єму художники при цьому зовсім не користуються. Інструменти митців — пензлі, туш, папір і посудина з тушшю — вважалися дорогоцінними та створювалися виключно з найякісніших матеріалів. Цікаво, що елементами китайських картин є написані автором назва картини, її віршований опис і особиста червона печатка на підтвердження особи майстра.

У Китаї живопис і мистецтво каліграфії (красивого і чіткого письма) є дуже близькими. Китайський живопис — цілісний вид мистецтва, в якому вірші та каліграфія є невід’ємною частиною полотен, відтворюючи гармонію і сповнену загадковості світобудову. І художники, і каліграфи користувалися тими самими вищезазначеними інструментами та прийомами. В основі образотворчого мистецтва Китаю лежить лінія — найпростіший елемент, за допомогою якого досягається художня досконалість. Намальовані ієрогліфи, дерева, обличчя стають рівноцінними за вкладеними у них глибоким значенням і життєвою гармонією. Мета китайської естетики полягає в тому, щоби пізнати суть животворних джерел гармонії життя.

Каліграфія підносить графічну красу ієрогліфів. Це мистецтво є своєрідним видом медитації, в якому митець наново відкриває гармонію власного «Я», вступаючи у спілкування із Всесвітом. Ієрогліфи створюються з надзвичайною експресивністю руху та мають образну силу знаку. Оволодіти каліграфією дуже важко, у ній є важливим кожен рух пензля, який повинен бути точним. Сліди туші, яка кладеться на пористий папір, уже не можна стерти чи виправити. Ієрогліфи походять з малюнкового письма, де кожний символ був маленькою копією предмета чи явища.

Тому в Китаї виник головний напрям візуального мистецтва — веньжень- хуа — гармонійне поєднання поезії, каліграфії та живопису. Сувої цього мистецтва відзначалися особливою красою і прикрашали палаци імператорів. Сюжет малюнка, віршовані рядки доповнювались довершеним мистецтвом каліграфії, утворюючи шедевр з єдиною ідеєю.

Для допитливих

Усі живописні прийоми мають своє особливе значення. Наприклад, зображені рослини завжди символізують певну пору року, зображення місяця чи свічки — глибоку ніч. На картинах не прийнято відтворювати конкретний час і погоду. Для ясності малюнок « супроводжується ієрогліфами: художник пише поруч віршований рядок, який асоціює з намальованим. Наприклад, картина із зображеним на ній бамбуком і рядком: «Здіймається вітер, виявляючи непохитність бамбуку» є алегоричною. Бамбук є втіленням людського характеру, образу благородної та щирої людини.

А, наприклад, два лотоси та селезень з качкою символізують щасливе сімейне життя та вірність.

Характерною особливістю китайських картин є також пусті незаповнені місця на полотнах.

Вони втілюють думку про те, що неможливо вичерпати будь-яку художню ідею. Це простір для уяви глядача.

Здавна сформувалися декілька китайських живописних жанрів, основними з яких є портрет, пейзаж «гори і води», жанр фауни та флори і анімалістичний жанр. Кожний художник у Китаї, як правило, обирає собі один жанр і стає справжнім професіоналом, створюючи полотна на обмежену кількість мотивів.

У портретному живописі особливого поширення набули зображення жінок, сповнених благородства, піднесеної чистоти і витонченої краси. Художники відтворювали не лише портретну схожість зображуваних людей, а й особливості їхнього характеру, душевного стану.

Найпоширеніший жанр — китайські пейзажі — передавав східну ідею єдності людини з природою, згідно з якою між ними немає нездоланних перешкод. Своїми творами майстри намагалися викликати у глядачів бажання бути ближчими до гір, водойм і лісів, злитися з ними, передати природі свої почуття і відчути природу у відповідь.

Специфічним для китайського живопису був жанр фауни та флори. Митці створювали характерні сюжети: трава, гілки, бамбук і каміння з розміщеними на них птахами та звірами. Найчастіше зображувалися квітучі сливи, орхідеї, бамбук, хризантеми — втілення благородних рис людини, півонії — втілення людської краси, багатства та почестей, а також півні — символ військової витриманості, гуманності, освіченості, хоробрості та віри.

    Для підготовки матеріалу були використані наступні веб-сторінки:
  • 1. e-pidruchniki.com/content/129_Estetichnii_fenomen_kitaiskogo_jivopisy_Janri_portret_peizaj_kaligrafichne_pismo.html
  • 9.1%
  • 2. uk.m.wikipedia.org/wiki/Китайський_живопис
  • 0.4%
  • 3. www.referatcentral.org.ua/culture_ethics_esthetics_load.php?id=1415
  • 0.9%
© 2019